Легендарний індіанський воїн, за яким полювали армії двох країн

У американських повітряних десантників прийнято стрибати за борт з криком “Джеронімо”. Версій походження цього звичаю, аналогів якому на кшталт в світі немає, кілька. Найбільш поширена говорить, що в 1940 році один з десантників на ім’я Джеронімо якось раз довів свою особисту хоробрість перед такою ситуацією (під час масового десантування). Але є й інше трактування. Що клич цей – данина поваги індіанському вождю XIX століття, наганяє на білих такий страх, що тільки звучало його ім’я, як ті вже стрибали у вікна – тільки б втекти подалі від місця подій.

Читати далі

Секрет довголіття 122-літньої бабусі: “… Просто не переживайте через це … Ось і все”

14 лютого 1991 року звання «Найстарішої живої людини на Землі» було присуджено мешканці невеликого французького містечка Арль Жанні Луї де Кальман, що народилася 21 лютого 1875 року в тому ж місті і там же прожила все своє життя. Цим почесним званням мадам Кальман вже володіла і раніше. З якихось причин, відомим хіба що дослідникам довгожительства, воно на короткий час передавалося американці Керрі Уайт, однак після смерті останньої знову повернулося до бабусі з Арля. Згодом Жанна Кальман, проживши 122 роки і 164 дні, утримувала цей титул до останнього свого подиху, залишаючись найстарішою людиною в історії, чий вік був підтверджений документально (!).

Оскільки її батько Ніколя Кальман був багаторічним членом міської Ради і особистістю в Арлі досить помітною, то архівні дані про його роботу та громадську діяльность, а також про навчання самої Жанни спочатку в Бенетской школі-інтернаті, а потім в середній школі Арля дослідникам її біографії вдалося знайти без особливих зусиль. Більш того, були також знайдені документи, що підтверджують факт одруження 8 квітня 1896 року 21-річної Жанни Кальман і її троюрідного брата Фернана Ніколя Кальмана. Незважаючи на спорідненість нареченого і нареченої, священик дав згоду на шлюб. Вінчання проходило в місцевому соборі Святого Трохима за великого скупчення народу і документального засвідчення всієї урочистої процедури. Незабаром у молодого подружжя народилася єдина донька Ніколь Марі Івонн. Івонн в 28-річному віці вийшла заміж за капітана кавалерії Жозефа Шарля Бійо і через рік народила йому сина Фредеріка Жан-Поля.

До моменту гучного святкування в рідному місті 120-річного ювілею Жанни Кальман (21 лютого 1995 року) в живих у ювілярки не залишилося жодного близького родича. Більш того, коли їй виповнилося 90 років, вона уклала угоду з місцевим адвокатом Франсуа Раффре. Згідно з угодою, він зобов’язався виплачувати мадам Кальман 2 500 франків щомісяця з розрахунку на те, що квартира після смерті бабусі залишиться йому. Ринкова ціна квартири дорівнювала 10 рокам таких виплат. Закінчилося все тим, що мадам Кальман прожила після цього ще 32 роки, і після відходу з життя адвоката виплати їй здійснювала вже його вдова.

Дослідники відзначали, що Жанна Кальман не дотримувалася здорового способу життя. По-перше, протягом 95 років вона курила. Курити кинула лише в 117-річному віці. Та й то тому лише, що через поганий зір вже не могла сама прикурювати цигарку. Зате всім була відома її кумедна «дієта» – 1 кілограм шоколаду в тиждень і обов’язковий келишок вина до обіду. Багато, правда, відзначали ще й її позитивне ставлення до життя. Вона часто любила повторювати: «Якщо ви з чимось не можете нічого вдіяти, не переживайте через це … Ось і все». Коли Жанна Кальман померла в серпні 1997 року, мер Арля Мішель Возель сказав: «Вона була для нас Жанною Орлеанською, тією, чиє обличчя прославилося на увесь світ». А президент Франції Жак Ширак зазначив, що «вона була бабусею кожного француза…»

(с) Олександр Швець

Шапковий наліт Бенджаміна. Найдивніше порграбування за всю історію піратства

У першій половині XVIII століття в морях розбишакував флібустьєр Бенджамін Хорніголд. У свої кращі роки він керував ескадрою із п’яти кораблів та, дотримуючись умов каперського патенту, грабував всі небританські кораблі, які йому траплялися.

Але запам’ятався він двома фактами. Перший факт: його першим помічником у свій час був сам Едвард Тіч «Чорна Борода». Другий факт: Бенджамін зробив найдивніший наліт за всю історію піратства.

А було все так: на початку 1717 року поблизу узбережжя Гондурасу він напав на самотній торговий шлюп. І замість того, щоб захопити корабель і обчистити трюми, пірати відібрали у всіх, хто були на борту лише головні убори.

Це визвало у всіх дике здивування і нерозуміння мотивів. Але як виявилось пізніше, у цього явище було цілком логічне пояснення. За переказами тих, хто спілкувались із командою піратів, за день до цього команда Бенджаміна щось бурхливо відзначала і в радісному пориві повикидати свої капелюхи за борт. А моряку із непокритою головою ну ніяк не можна, тому що жорстоке тропічне сонце може бути смертельно небезпечним. Особливо для блідолицих та ще й з дикого похмілля. Особливо, в тропічних морях!

Набу. Древній бог Шумеру покровитель книжників і хранителів мудрості

Розташована у родючій місцевості навколо річки Тигр та Євфрат, історична область стародавньої Месопотамії здавна вважалася однією з найдавніших колисок цивілізації. Вона стала колискою для древніх культур Ассирії, Вавилону та Шумеру. Також була домом різноманітних богів і богинь.  

Шумер, одна з найдавніших цивілізацій у цьому регіоні, вплинула на розвивиток пантеонів як ассирійців, так і вавилонян. 

Дослідники в один голосто стверджують, що Набу, одне з найважливіших божеств  Месопотамії, він проявляється в дуже раній історії.

Гігантська статуя богу Набу стояла біля входу в храм Набу, який зараз знаходиться в Іракському музеї в Іраку.

Де найдавніші витоки Набу?

Набу – головне божество, якому поклонялися як ассирійці, так і вавилоняни, і становило важливу частину їх пантеону. Його вважали богом-покровителем книжників і богом письма, навчання, пророцтв і мудрості. Набу часто також розглядали як бога родючості та процвітання, і він диктував урожай. 

Ім’я Набу спочатку походить від семітського кореня:  nb’.  Це можна перекласти як: “призначителі”. Ім’я Набу означає “диктор” або “вісник”. Це ім’я може посилатися на його силу як пророка, а також може бути пов’язане з книжниками, відображаючи його силу називати слова та події. Інша запропонована інтерпретація ставить його ім’я у дієслівний прикметник, перекладаючи як „той, кого називають”. Одне з найперших написань його імені, засвідчене з збережених творів, – це  дна-бі-ум , яке згодом було нормалізовано як Набій і Набу.

Набу споріднений із шумерським божеством  під назвою Нісаба. Остання була більш ранньою шумерською богинею письма, навчання та жнив. Також вона була покровителькою книжників. Поступово її культ поширився серед ассирійців та вавилонян, де він переріс у Бога Набу. До першого тисячоліття до нашої ери його поклоніння було широко поширеним, і його стали вважати сином бога Мардука.

Це було явним знаком його важливості та високої поваги. Його ім’я було пізніше використано в якості частини імен найсильніших правителів, таких як  NEBU chadnezzar і  Nabo вогнище. Його ім’я навіть є в Біблії! В уривку книги Ісаї згадується бог  Нево,  посилаючись на приниження вавилонських ідолів. Це дає нам уявлення про те, що його культ пережив дуже довгий час, протягом історії Месопотамії. Набу також був богом-покровителем міста Борсіппа. Це було одне з найважливіших міст Шумеру, розташоване приблизно за 17 кілометрів (11 миль) від Вавилону і відоме як місто-побратим. 

Спочатку у Набу була власна дружина. Це була  богиня  Ташметум (Ташміт ), відома як “Леді, яка слухає”. Її покликали виконувати прохання та слухати молитви відданих. Однак у пізніші періоди його дружиною стає богиня  Наная , божество війни, сексу та сластолюбства. Спочатку Наная була дружиною незрозумілого і незначного бога шумерського пантеону, відомого як  Муаті.

Стати Божественним Сином Мардука

Кожного нового року люди розпочинали церемонію, під час якої статую Набу переносили від Борсиппи аж до Вавилону,  «щоб Набу міг вшанувати свого божественного батька Мардука», бога-покровителя Вавилона. Більше того, в місті Борсіппа знаходився чудовий храм, присвячений Набу. Цей храм прикрашав грандіозний  зиккурат, який сьогодні є одним з найбільш ідентифікованих з тих, що збереглися. 

У давнину саме цей зиккурат був визначений як  Вавилонська вежа з біблійних історій. Для вавилонян цей пишний храм Набу був відомий як “храм семи сфер” і був відновлений знаменитим  царем Навуходоносором II. Піднімаючись з рівнинних рівнин навколо, вежа над храмом Набу є чудовим місцем. Коли реставрація Навуходоносора II була завершена, вежа була приблизно 70 метрів (230 футів) у висоту і мала сім терас. 

Сьогодні він вижив як часткова руїна, і навіть незважаючи на це, він все ще залишається незабутнім місцем з висотою 52 метри (170 футів). Така пишність і навіть той факт, що Навуходоносор носив ім’я Набу, означають, що це було дуже важливе божество. На жаль, величний храм Набу в Борсіппі був зруйнований у 448 р. До н.е., коли повстання проти ахеменідського царя Ксеркса було жорстоко придушене.

Набу особливо набув популярності в період, відомий як Старий Вавилонський період, який тривав з 2000 по 1600 рр. До н. Це було особливо помітним під час правління легендарного царя Хаммурапі (1792 – 1750 рр. До н.е.), Під час правління якого  чоловічі боги  в Месопотамії стали центральним центром релігійного культу, значною мірою замінивши старих богинь. До цього періоду та протягом нього багато вавилонських літературних творів завжди закінчувались фразою ” Хвала Набу!”. 

Цей звичай взятий із ранніх шумерських літературних творів, таких як гімни та подібні композиції, в яких схожа фраза висловлювалась на славу богині Нісабі. На початку розквіту знаменитості Набу у зв’язку з Нісабою існувала певна плутанина. Спочатку його розглядали як її чоловіка та помічника, а не як вавилонську чоловічу версію того самого божества. У цей період він розглядається як помічник Нісаби, який допомагає їй вести записи та зберігати бібліотеку богів.

Все, що залишилось від древнього храму бога Набу в Борсипі, – це ці руїни, які сьогодні можна відвідати в Іраці.

Бог-покровитель книжників і писарів

Тим не менше, коли його культ неухильно зростав, і він став головним божеством, його зв’язок з Мардуком також зростав. Мардук, як відомо, був одним із центральних божеств Месопотамії, культ якого мав надзвичайно важливе значення у Вавилоні. Спочатку Набу розглядали як  писаря  і візира Мардука, який по суті служив під його керівництвом. Однак крок за кроком він перетворився на його божественного сина. Це було особливо помітно під час і після періоду каситів. Касити – це народи, які прийшли під контроль Вавилонії після падіння Старовилонської імперії приблизно в 1595 р. до н.е., приблизно до 1155 р. до н.е. 

Після цього періоду Набу починають зображати сином Мардука і майже рівним йому за владою та благоговінням. Так само і його божественна роль також поступово розвивалася. Спочатку писар великих божеств, його роль звідти природно переросла до ролі бога  письма. Коли це сталося, він швидко замінив богиню Нісабу в цій ролі, швидше за все в той період, коли чоловічі боги стали популярними. Як бог писемності він став захисником і покровителем усіх книжників. Зі своєї ролі бога письма він перетворився на бога мудрості, грамотності та науки.

Коли справа доходила до його зовнішності, Набу носив загострену рогату шапку, як і більшість шумерських божеств, і, як і його батько  Мардук,  він їхав на своїй драконоподібній істоті, відомій як  Мушшушу  (Мушхушшу ). У більшості зображень Набу зображений із руками, складеними у жестовій молитві, що було пов’язано зі священством у давнину.

Символом Набу, як правило, був стилус (використовуваний для письма), що спирався на письмову табличку, а іноді також клинописний знак у формі клину. Обидва символи асоціюють його з  книжниками  та письмом. Одним із знакових прикладів цього зображення є різьблення по каменю 13-го століття до нашої ери асирійського царя Тукульті-Нінурта I. Знайдене в  Ассурі, це вишукане різьблення показує царя, коли він поклоняється у вівтарі Набу. Спочатку він стоїть, потім стає на коліна перед невеликим вівтарем із стилусом і табличкою. Це один із випадків, коли Набу зображують не в його людській формі, а просто як об’єкт. 

Так само, одним із найпоширеніших символів Набу був один клиновидний символ у  клинописі .  Будучи вертикальним або горизонтальним, цей клин (суттєва особливість клинописного письма) буде представляти стилус, що використовується для його написання. Крім того, деякі зображення Набу просто показують істоту дракона  Мушхушшу  з символом клину на спині.

Зображення демонструє деталь з кам’яного пам’ятника Ашурбаніпалу ІІ із храму Набу в Борсіпі в Іраці.

Улюбленець ассирійського царя

Сер Ернест Уолліс Бадж, один із найвидатніших учених у світі, що спеціалізується на історії давнього Близького Сходу, залишив чудове резюме Набу в одній зі своїх робіт, що стосується Месопотамії. У ньому він включає такий опис:

«Він [Набу] був наділений великою мудрістю, як і його батько; і він діяв як писар богів; він відповідав за Скрижаль Долі богів і мав силу продовжувати дні людей. Як і єгипетський Тот, його очі подорожували по небесному колу та по всій землі. Він був уособленням знань і, як бог рослинності, змусив землю давати рясні врожаї ».

Однак в один момент часу могутній культ Набу був надзвичайно ослаблений. Це сталося за часів Неоассирійської імперії та другого правителя династії Саргонідів, відомого як Сеннахеріб. Цей знаменитий правитель прагнув підтвердити панування Ассирії та Ассирійських богів над Вавилоном. Таким чином, він значно принизив вавілонський пантеон і натомість пропагував поклоніння Ашшуру (Ашуру), главі ассирійського пантеону. 

Однак ця ситуація була виправлена ​​під час правління його сина Ашурхаддона, який прагнув повернути собі політичну підтримку вавіонян і тим самим відновив першість своїх богів. За часів правління сина Ашурхаддона, Ашурбаніпала, ситуація стала ще кращою: цей знаменитий цар був великим покровителем знань і грамотності, а Набу став найвищим богом, якому він поклонявся.

Наскільки важливим був Набу для  Ашурбаніпала, свідчить унікальне археологічне відкриття: глиняна табличка з довгим клинописним текстом, який зазвичай називають  Діалогом між Ашурбаніпалом і Набу.  Він демонструє, як цей ассирійський правитель бачив, щоб підкреслити свою богоподібну велич, але також і те, як культ Набу не зникав з часом:

«Ашурбаніпал: Я постійно вихваляю тебе, Набу, у зборі великих богів; нехай господарі тих, хто бажає мені поганого, не заволодіють моїм життям! У храмі цариці Ніневії я підходжу до вас, герою серед богів, його братів; ти довіра Ассурбаніпалу на віки віків! З маленької дитини я лежав біля ніг Набу; не кидай мене на поталу моїх недоброзичливців, о Набу!

Набу: Зверни увагу, Асурбаніпале! Я Набу. До кінця часу ноги твої не в’януть, руки не тремтять; губи твої не втомляться, молячись до мене; твій язик не затремтить на губах; Бо я обдарую вас приємною промовою. Я підніму вашу голову і випрямлю ваше тіло в Будинку Емашмаш».

Забуті божества стародавнього Близького Сходу

Цікаво відзначити, що культ Набу поширився далеко за межі Месопотамського регіону. Засланий арамейськими мігрантами за кордон, культ Набу розвивався в цих еміграційних громадах. Таким чином поклонялися цьому божеству в  Анатолії  та Єгипті, де його ототожнювали з Богом, відомим як Тот. 

Набу також дістався Риму та Стародавньої Греції, де його ототожнювали з Меркурієм серед римлян, а також як  Аполлон  або  Гермес  серед греків. Його культ був сильним і широко поширеним приблизно до II століття нашої ери. По мірі того, як мистецтво письма в клинописному тексті поступово втрачалось і забувалося, сила влади-покровителя книжників слабшала.

На жаль, навіть для наймогутнішого з богів колесо часу не виявляє милосердя. Історія бурна і потужна: могутні цивілізації руйнуються, імперії та царства падають, а тисячі років культури та древніх мов можуть зникнути лише за століття. Така сама доля спіткала ті колись славні цивілізації Шумеру, Вавилонії та Ассирії, коли багато тисячоліть їхнього існування випали, були забуті, а потім стали матеріалом туманних легенд. Доля Набу та інших великих  месопотамських богів  поділяється з такими цивілізаціями.

Автор Алекса Вучкович

Таємничі гуманоїди Сандаве. Живопис найстарішого народу на планеті

Рідкісне багатовимірне мистецтво виявлено в печері Танзанії. Однак ритуальні сцени, зображені в античному мистецтві, не відповідають традиціям сучасного народу Сандаве.

Археологи, які проводили дослідження в Танзанії , виявили рідкісні зразки печерного мистецтва, зроблені древніми предками народу Сандаве. Цим корінним нащадкам старшої групи “Гого” приписують найстаріший рід ДНК, відомий науці, який може датуватись принаймні 87000 років. На нещодавно виявлених зображеннях видно цілий ряд людських фігур, деякі з них пронизані рогами, а деякі їдять інших гуманоїдних персонажів, а на інших картинах зображені буйволи, жирафи та одомашнена худоба.

Загальний вигляд картин за адресою Amak’hee 4, Танзанія.

Картини були виявлені в червні 2018 року, сховані під звисом скелі в місці, що відоме як скельне укриття Amak’hee 4, в районі Додома в центральній Танзанії. Дослідники з Ягеллонського університету в Кракові, Польща, сказали Sci News, що, хоча на багатьох картинах зображені невідомі фігури, на інших зображені такі тварини, як одомашнена худоба, буйволи та жирафи. Однак жоден з ритуалів, зображених у творах мистецтва, не може бути співвіднесений із сучасними ритуалами людей Сандаве.

Не існує такої злісної тварини, як людина

Команда польських дослідників заявила, що танзанійські печерні картини “добре збереглися і перебувають у хорошому стані”. Це пов’язано з тим, що скельний виступ служив для захисту пігментів від століть протікання води та сонячного світла, які одночасно погіршують вібрацію та люмінесценцію фарб. Однак одне, що команда дослідників не могла зробити, було точно визначити час, коли картини могли бути виконані. Доктор Мацей Гжельчик з Інституту вивчення релігій при Ягеллонському університеті пояснив, що команда змогла лише підсумувати, що художні твори “віку кількох сотень років”.

Порівняння тріо Amak’hee 4 (A), Kolo B2 (B) та Kolo B1 (C). 

У статті Daily Mail нещодавно виявлені картини Amak’hee 4 описуються як зосереджені навколо трьох основних зображень, що складаються в основному зі стилізованих голов буйволів. Доктор Мацей Гжельчик сказав, що на основі «накладання» танзанійські картини , ймовірно, створювалися справа наліво. Один тривожний розділ великого настінного розпису показує те, що, здається, є колекцією маленьких фігур, схожих на те, що їх розпиляли рогами. Інша область зображує те, що археологи трактували як когось, хто давить когось а іншого намагаються з’їсти.

Можливо, древні мешканція Танзанії чогось злякалися?

Команда польських вчених була трохи здивована під час дослідження, оскільки “жоден елемент антропоморфізації буйволів, ані віра в можливість перетворення людей на цих тварин” не існує в сучасних групах людей Сандаве. Однак д-р Мацей Гжельчик зазначив, що сучасний «ритуал simbó» передбачає вступ у «трансові стани», що є ключовим елементом шаманських перехідних процесів.

Порівняння голови на малюнку 059 (вгорі ліворуч) та африканського буйвола (вгорі праворуч) та великого плану цифрової покращеної фотографії (за допомогою DStrech), що показує більш тонкі деталі та накладені шари. 

Продовжуючи свої міркування щодо можливого ритуального чи церемоніального характеру місця печери в Танзанії та творів мистецтва, дослідники заявили, що сучасна група Сандаве вважає, що печери на пагорбах «приховують духів і їдуть до таких споруд, щоб проводити ритуали та кричати молитви, щоб не заважати привидам “.

Більше того, дані свідчать, що місцевість Танзанії неодноразово використовувалась протягом багатьох поколінь. Коли аналізували картини, було виявлено, що художники «навмисно поважали» існуючу фігуру, не накладаючи на неї нового образу ». Замість того, щоб просто зафарбовувати старіші образи, живописець включив уже існуючий образ у нову сцену.

У дослідженні говориться, що чудовий приклад цієї самої симпатичної техніки живопису, де роботи старшого художника включено до нового твору, можна побачити на одній з картин буйволів. Нове дослідження показує, як хвіст у одного буйвола був перерваний, щоб він не накладався на ніжку людської фігури.

Цифрове трасування танзанійських картин на Амакі 4.

Це свідчить не лише про мистецьку майстерність, але про значний ступінь передбачення, попереднього планування та логічного мислення. Художник повинен був спочатку задумати зображення, перш ніж осмислити його в межах наявного простору. Потім, перед виконанням картини, живописець, мабуть, вивчив усі існуючі раніше фігури та форми, шукаючи шляхи використання частин тварин для представлення людських частин.

Автор Ешлі Коуї

Таємниця паралельних подвійних зикуратів: Вавилонська вежа та піраміда Чолули

Від оазисних пісків біблійної колиски Месопотамії аж до вулканічної долини Мексики паралельні піраміди та дзеркальні міфи існували впродовж століть. Ізольовані один від одного величезними океанами та пустелями часу, розсіяні культури включали в свою міфологію подібні історії, такі будівельні споруди, як Вавилонська вежа чи Піраміда Чолули, які разюче схожі, хоча вони розташовані в різних куточках Глобуса.

Читати далі

Скарби одного самурая – які таємниці відкрили монети, яким 600 років

Зовсім недавно дослідники Японії знайшли неймовірне сховище. Це була величезна, діаметром більше 1 м посудина з кераміки, доверху набита монетами часів Середньовіччя. 

Читати далі

Незручна, ганебна прадва. Як радянський режим грабував забідованих селян

Якщо, вам хтось розказує про дешеву ковбасу і неймовірний “Пломбір” часів раяднської епохи, не спішіть захоплено роззявляти рота. Спитайте їх чи відомо їм у який спосбі здешевлючали ту ковбасу і чи знають вони, що славнозвісний поломбір немає нічого спільного із здобутками радянської харчової промисловості? Звичайним чином із США було привезено все обладнання і рецептури. Але і це не все.

Читати далі

Аль-Джазарі – винахідник XII століття. Засновник робототехніки та програмування?

Чорний ящик, більше нагадує скриньку, яка має чотири подвійних циферблати. Кожен з них може бути встановлений в 16 положеннях, що дозволяє створювати 4294967296 комбінацій. 

Якщо ввести правильну комбінацію, то замок відкриється і дасть доступ у внутрішню частину сейфа. І це не сучасний кодовий замок з купою чіпів і електронного сенсорною панеллю, це незвичайний науково-технічний винахід періоду тюркських сельджуків XII століття. 

А належить віно механіку-винахіднику Абу аль-З ібн Ісмаїл ібн аль-Раззаз аль-Джазарі. Можливо першому робототехніку нашої цивілізації.

Ісмаїла Аль-Джазарі часто називають Леонардо да Вінчі Сходу, незважаючи на те, що він жив за кілька століть до нього. У 1206 році він написав “Книгу знань про дотепі механічні пристрої”, в якій описав створення більш 50 різних механізмів, включаючи годинники, кодові замки і роботи.

Його пристрої свого часу зробили справжню революцію в механіці і техніці. Аль-Джазарі винайшов колінчатий вал, його креслення використовували для створення двотактних клапанних насосів, гребель і водопідйомних машин. Але найголовніше, вже в той час, він будував автоматизовані пристрої, використовуючи концепцію програмування. У зв’язку з чим, його сміливо можна назвати засновником програмування.

Він вніс величезний вклад в розвиток науки і техніки Аль-Джазарі. Його праці привели до створення парової машини і двигуна внутрішнього згоряння. Його напрацювання прискорили створення різних пристроїв автоматичного управління та інших сучасних технологій.

Він створив кілька пристроїв заснованих на принципах робототехніки, такі як музичний апарат і людиноподібні роботи. Крім того, Аль-Джазарі належать багато технологічних нововведень, наприклад: ламінування деревини, притирання рухомих частин за допомогою корунду, металеві двері, різні кодові замки, гібрид компаса з універсальним сонячним годинником для будь-яких широт і багато іншого. Багато з його робіт зберігаються в різних музеях.

Деякі дослідники навіть висувають гіпотези, що він прибув з майбутнього і з якихось причин не зміг повернутися назад. Інші ж вважають, що Аль-Джазарі був схильний заглянути в майбутнє і звідти черпав свої ідеї.

Але ми не схильні до містицизму і вважаємо, що це був природний процес. Світ потребував змін, відкриття відбувалися в усіх галузях. Варто згадати проривні ідеї, праці та винаходи таких геніальних людей як Мікеланджело, Гутенберга, Леонардо да Вінчі. Але першим все ж був і залишається Аль-Джазарі.

Невідомо, яким би був золотий вік Центральної Азії, якби не досягнення цього великого вченого-винахідника.

Співпраця з німецькими окупантами: руйнуємо російський міф (ВІДЕО)

Колабораціонізм – найчутливіша і найнезручніша тема в історії Другої світової війни. Російська пропаганда заявляє: українці були найбільшими “зрадниками Батьківщини”, радо присягали Гітлеру, стріляли в спини радянським солдатам і партизанам, видавали окупантам підпільників, масово знищували євреїв.

Ми зруйнуємо цей міф, порівнявши реальні масштаби української та російської співпраці з ворогом. Файна сторінка зробить це спільно із “Історією Без Міфів” – популярнии каналом про минуле України та світу без прикрас і фальсифікацій.

Експертами є фахові історики (доктори й кандидати історичних наук, професори, доценти, співробітники наукових інститутів та історичних музеїв), кожен із яких є спеціалістом із конкретної проблематики.