Страшні таємниці ГУЛАГу. Із першоприбулих шести тисяч вижили лише дві

У листі, адресованому особисто Сталіну в серпні 1933 року, інструктор Наримського окружкому в подробицях описує прибуття висланих трудпоселенців (автор називає їх “декласованими елементами”) на острів Назина на Обі. Там їх повинні були розбити на групи для подальшого розселення.

“Перший ешелон становив 5070 осіб, другий – 1044. Всього 6114 чоловік. В дорозі, особливо в баржах, люди перебували у вкрай важкому стані: погане харчування, скупченість, недолік повітря … В результаті, крім усього іншого, висока смертність. Наприклад , в першому ешелоні вона досягала 35-40 чоловік в день…

Життя в баржах виявилася розкішшю, а пережиті там труднощі сущими дрібницями в порівнянні з тим, що спіткало ці обидва ешелони на острові Назина… Сам острів виявився абсолютно незайманим, без будь яких будівель чи натяків на споруди…

При цьому на острові також не виявилося жодних інструментів, ні крихти продовольства…

На другий день прибуття першого ешелону, 19 травня, випав сніг, піднявся вітер, а потім мороз. Голодні, виснажені люди, без покрівлі, не маючи ніяких інструментів, опинилися в безвихідному становищі. Обмерзлі, вони були здатні тільки розпалювати багаття, сидіти, лежати, спати біля вогнища, бродити по острову і виживали за рахунок споживання кори, моху тощо…

Люди почали вмирати.

У першу добу після сонячного дня бригада могильників змогла закопати тільки 295 трупів.
І тільки на четвертий або п’ятий день прибуло на острів житнє борошно, яке і почали роздавати людям по кілька сот грам.

Отримавши борошно, люди бігли до води і в шапках, онучі, піджаках і штанах розводили бовтанку і їли її. При цьому величезна частина їх просто з’їдала борошно (так як воно була в сипучому виді): падали і задихалися, вмираючи від задухи.

Під час життя на острові (від 10 до 30 діб) трудпоселенці отримували борошно, не маючи жодного посуду… “.
Ви лише собі уявість на хвилинку, до 20 серпня, як пише далі партійний інструктор, майже 4000 з 6114 трудпоселенцев померло. Було багато випадків людоїдства. За свідченням одного ув’язненого, який бачив деяких виживших в Томську по дорозі до в’язниці, “це було збіговисько ходячих трупів, серед яких було чоловік 12 дебелих і відгодованих людей”.

Потім він дізнався, що проти всіх цих зеків – і вгодованих, і виснажених – висунуто звинувачення у людоїдстві.

(З книги Енн Еплбаум “ГУЛАГ. Павутина великого терору”).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.