З цивілізації у первісне суспільсово. Як жінка-етнограф провела 3 роки в рабстві у чукчів

З незапам’ятних часів дослідженням суворої Чукотки займались виключно чоловіки. Так відбувалось протягом багатьох століть.

Це було викликано важкодоступністю місць розселення чукч, суворим кліматом Чукотки і складністю їхнього щоденного життя – там, де чукчі примудряються процвітати, представники інших народів просто мруть від голоду. Тому велика частина відомостей про цей народ була отримана чоловіками – мандрівниками і етнографами, і викладена з точки зору чоловіків.

Але історія знає винятковий випадок, коли в Амгуємскій тундрі Чукотки в родині чукчі Тимненентина три роки прожила етнограф Варвара Григорівна Кузнєцова. Ця відважна жінка виявилася повністю включена в чукотський побут і на власному досвіді відчула нелегку долю жінки в тундрі.

У 1948 року Варвара вирушила на Чукотку, щоб зібрати матеріали для дисертації. Офіційно вона була членом Північно-Східної експедиції Інституту етнографії АН СРСР, але по суті це було самостійне «плавання».

Історик Олена Олексіївна Михайлова в роботі «Фотографії з експедиції Варвари Кузнєцової на Чукотку» згадує, що Кузнєцова сподівалася отримати адміністративну посаду, і працюючи, збирати матеріал, але не вийшло. Можливо Кузнєцова була занадто совковою людиною і не розуміла, що на Чукотці – інше суспільство. Тоді вона вирішила оселитися в чукотской сім’ї, і занурившись в чукотський побут, зібрати матеріал.

Ситуація ускладнювалася тим, що вона не знала чукотської мови. Невідомо, чим Варвара керувалася, коли порушила це головне правило етнографів, але при здачі іспиту на придатність до експедиції вона змогла ухилитися від цієї дисципліни. Крім того, під час кочівель Кузнєцова повністю залежала від чукч.

З культурного середовища – в первісне суспільство

Вибір припав на сім’ю голови колгоспу «Тундровики» Амгуємської сільради – Тимненентина. У родині Тимненентина Кузнєцова зібрала велику частину етнографічного матеріалу, але відвідувала і інші сім’ї, кочівлі яких проходили паралельно.

Тимненентин народився в 1882 році, вважався старим шанувальником традицій. «Колгосп» існував лише на папері, насправді сім’я вела колишнє життя. Кузнєцова писала, що в яранзі строго підтримувалася обрядовість, а відступ від неї різко засуджувався.

У Тимненентина була дружина Увакай, яка не знала, скільки їй років, а коли Варвара попросила її згадати, та нарахувала 30 різних кочувань, хоча виглядала вона старше.

Це був другий шлюб Увакай. У першому вона була одружена з Гирголем, що складався з Тимненентином в груповому шлюбі, тому, коли залишилася вдовою, стала дружиною останнього, а її діти перейшли в сім’ю до чоловіка, якому вона народила ще двох. Пастухами в стаді були троє племінників Тимненентина: Ятгиргин, Онпигиргин і Тайоквун.

Труднощі побуту

«Помилково було їхати недосвідченій людині, та ще й жінці до такого народу як тундрові чукчі-одноосібники», – писала Варвара в щоденнику. Для чукч вона була тягарем – невміла жінка з купою багажу. На неї не звертали уваги, коли вона хворіла, її майже не годували, оскільки вона перебувала в самому низу харчового ланцюжка, і навіть не запрошували всередину спального полога, залишаючи на холоді.

Під час кочівель вона йшла пішки, ніхто не запрошував її на нарти. Правда, її не змушували ставити ярангу і вибивати полог, зате вимагали, щоб вона розчищала місце для житла і втоптувала сніг.

Чукчі не любили її, вважали, чаклункою: палить вогонь, пише в зошиті і возиться з фотоапаратурою. Вони вірили: якщо людина сидить без діла з вогнем, на світло злітаються злі духи – каляйніни. Ситуація ускладнилася після смерті Увакай, яка перед смертю збожеволіла.https://googleads.g.doubleclick.net/pagead/ads?client=ca-pub-6871256885693670&output=html&h=145&slotname=6831297774&adk=3793072359&adf=1328832431&pi=t.ma~as.6831297774&w=580&fwrn=4&lmt=1614453080&rafmt=11&tp=site_kit&psa=1&format=580×145&url=https%3A%2F%2Fwww.likeme.pp.ua%2Fz-tsyvilizatsii-u-pervisne-suspilsovo-iak-zhinka-etnohraf-provela-3-roky-v-rabstvi-u-chukchiv%2F&flash=0&wgl=1&dt=1614453080000&bpp=1&bdt=900&idt=100&shv=r20210224&cbv=r20190131&ptt=9&saldr=aa&abxe=1&cookie=ID%3D2ccfee1dac78fd2d-227ae7b99bba00b7%3AT%3D1614453030%3ART%3D1614453030%3AS%3DALNI_MYYkCRCbauiy6axt03fJ42A9OMc7A&prev_fmts=0x0%2C580x145%2C580x145%2C580x145%2C1200x280%2C580x145&nras=1&correlator=3435807427202&frm=20&pv=1&ga_vid=1706586498.1614453031&ga_sid=1614453080&ga_hid=1615743577&ga_fc=0&rplot=4&u_tz=0&u_his=7&u_java=0&u_h=900&u_w=1800&u_ah=900&u_aw=1800&u_cd=24&u_nplug=0&u_nmime=0&adx=602&ady=5119&biw=1783&bih=900&scr_x=0&scr_y=0&eid=31060288%2C21068109&oid=3&pvsid=902811877989270&pem=634&ref=https%3A%2F%2Fwww.likeme.pp.ua%2Fcategory%2Fmynule%2F&rx=0&eae=0&fc=1920&brdim=0%2C0%2C0%2C0%2C1800%2C0%2C1800%2C900%2C1800%2C900&vis=1&rsz=%7C%7CoeEbr%7C&abl=CS&pfx=0&fu=8320&bc=29&ifi=7&uci=a!7&btvi=5&xpc=yQJJH157Ew&p=https%3A//www.likeme.pp.ua&dtd=300

Кузнєцова записувала, що Ятгиргин одного разу плюнув їй в обличчя, а Тимненентин, не розуміючи, навіщо жінці даремний вантаж, розірвав і викинув всі щоденники за 1949 рік.

Жіноча ієрархія

Поки була жива Увакай, вона була головною жінкою в яранзі. Другою була її дочка – Омрувакотгаут, від настрою якої залежала Кузнєцова. Вона ледь не заморила Варвару голодом і знущалася над нею. Кузнєцова описувала її так: «груба, скупа, жадібна, брехлива, зла, сварлива, ненажерлива – а їй всього 16 років».

Нова дружина Тимненентина злюбила Омрувакотгаут, і це звело дівчину в рабині. Тепер її били як собаку, лаяли і кричали на неї без приводу.

Оскільки Кузнєцова займала нижчий щабель в ієрархії, всі три роки їй довелося стійко переносити голод, – про це в статті «Польові дослідження В. Г. Кузнєцової в Амгуємскій тундрі» пише історик Людмила Миколаївна Хаховська. Записи на цей рахунок невтішні: «Мені запропонували рілкеріл (каша з вмісту шлунка оленя, його крові і жиру), але я відмовилася – не можу вже їсти цю гірку кашу»; «Господиня мені подала з полога трохи рората (шлунок оленя) і шматочок річного м’яса»; «Ми їли варену волчеєдіну (труп оленя, недоїденого вовками), а люди похилого віку – гарне м’ясо»; «Мені дали 150 грамів пререта (м’яса з жиром), я з’їла його з жадібністю». «Страшно хотілося їсти»; «Голова болить від голоду».

Одного разу потрапивши в селище, вона роздяглася в лазні і жахнулася своїм виглядом: «Кістяк, обтягнутий шкірою!». Тим часом, через три роки Тимненентин навіть намагався видати її заміж за племінника. Однак в 1951 році він помер, і Кузнєцова поїхала.

На жаль, Варвара Кузнєцова так і не встигла скористатися зібраним нею матеріалом. Вона зуміла захистити дисертацію, але після цього захворіла – організм не витримав навантаження. У неї виникло органічне ураження нервової системи, в мозку з’явилася кіста. У 1956 році її звільнили, і незабаром вона померла. Її фотографії та щоденники досі зберігаються в архіві музею етнографії.