Велика рукотворна річка – як диктатор Каддафі хотів напоїти пустелю

Лівійська річка – це система бетонних труб діаметром 4 метри, загальною протяжністю більше чотирьох тисяч кілометрів. Вода добувалася з підземних джерел.

Енергія, яка давала можливість перекачувати цю воду, бралася із нафтогеренаторів, та планувався прехід на сонячні панелі.

Карта проекту

За один день водопровід прокачувава 6 500 000 м³ води і насичував більшість лівійських населених пунктів. 70% відводилося на потреби сільського господарства, 28% доставлялося населенню, а решта йшла в промисловість.

Видобуток і транспортування одного кубометра води обходилася уряду в 35 центів. Цифра в 6 разів нижче, ніж в Європі. Хоча цю цифру скептики ставлять під сумнів і вважають що в дійсності економічної доцільності в цьому не було.

Як вона будувалася?

У 1950-х роках, коли британські геологи шукали в Лівії нафту, під її пісками, на глибині 500 метрів, були виявлені великі запаси водних ресурсів – 4 підземних резервуара з 35 тисячами кубічних кілометрів води.

У 1970-х роках Каддафі прийняв рішення використовувати ці резервуари для потреб населення.

Будівництво річки почалося в 1984 році і, було частково завершено до 2008 року. Загальні витрати склали 33 млрд. доларів. В життя проект втілювали провідні фахівці з США, Великобританії, Німеччини, Південної Кореї і Японії.

Низькокваліфікована робота виконувалася трудовими емігрантами з азіатських країн.

Попутно, для забезпечення потреб проекту, в Лівії були побудовані сучасні заводи, транспортна інфраструктура, дослідницькі центри і т.д.

Критика проекту

Лівійський проект перевершив всі іригаційні роботи, колись проведені радянськими лідерами в Середній Азії.

Тому в період з будівництва світ над Каддафі відкрито сміявся. Ніхто не вірив в успіх його затії. У Західних ЗМІ проект отримав назву “річка великого божевільного”.

Зображення резервуара Grand Omar Mukhtar в умовних кольорах. Темно-синього кольору відповідає вода, червоному – рослинність, різні міські будівлі і асфальтові дороги – це сірий колір, грунт – бежевий

Коли ж проект був частково завершений і показав свою спроможність, екологи заявили, що після того, як підземні резервуари спорожніють, в Лівії можуть спостерігатися масштабні провали грунту.

Ймовірно, так би воно й сталося. Однак загинув проект з іншої причини.

Велика рукотворна річка сьогодні

Крім Лівії, підземні резервуари знаходяться під Суданом, Чадом і Єгиптом. Муаммар Каддафі мав намір освоїти і їх. Це дозволило б кардинально змінити вигляд Африки.

Аналітики допускають, що у лівійського диктатора з’явилася хороша можливість здійснити економічну і політичну експансію, при цьому, навіть не вдаючись до зброї.

Вважається, саме це на фоні політичної не стабільності в середині країни пов’язаної із витівками самого Каддафі і стало причиною конфлікту Лівії з іншими країнами.

Як би там не було, Каддафі був повалений, а країну розділено на ряд незалежних регіонів. Обслуговувати Велику рукотворну річку стало нікому. Ні в Тріполі, ні в Бенгазі і, тим більше, в пустелі,води більше немає.