Феномен «ангельського сяйва»: Рани солдат стали світитися і швидко гоїтися. Що відбулося насправді?

Зійшовшись в смертельному двобої на полях громадянської війни жителі півночі і жителі півдня нерідко влаштовували кровопролитні бої, прагнучи схилити мінливу військову фортуну на свій бік. 

Однією із назапекліших битв в першій декаді квітня 1862 року була битва при Шайло, коли армія конфедератів під проводом генерала Альберта Джонстона атакувала сіверян, які перебували під командуванням генерал-майора Улісса Гранта, з метою відкинути противника зі штату Теннессі.

Битва тривала 2 дні, потім конфедерати, які втратили в бою свого командувача, були змушені відступити. Незабаром на полі бою прибули медики. Роботи у них вистачало – адже пораненими виявилися приблизно 16 000 чоловік, та ще близько 3 000 бійців з обох сторін переселилися в кращий світ.

Над полем битви йшов холодний квітневий дощ, та й загалом було явно не жарко. Велика кількість поранених і розмокла земля не давали можливість оперативно надати першу допомогу і провести евакуацію в тил. Багатьом пораненим бійцям довелося лежати на мокрій холодній землі кілька діб, перш ніж у лікарів дійшли до них руки.

А потім почалося щось незвичайне – один за іншим лікарі відзначали слабке сяйво, що виходило від деяких пацієнтів. Воно анітрохи не шкодило постраждалим, більш того, рани людей з подібним сяйвом затягувалися швидше. Незабаром незвичайне явище отримало назву «Ангельське сяйво».

Частина людей бачили в тому, що трапилося магію інші прояв божественної допомоги, більш раціонально налаштовані фахівці намагалися знайти наукове пояснення. Але пояснити незрозуміле не вдавалося, а списати все на «міську легенду» або «армійський міф» було неможливо через велику кількість свідчень людей, які цілком заслуговують на довіру.

Розгадка феномену «ангельського сяйва»

Раціонального пояснення загадка не мала до 2001 року, поки 17 річний Білл Мартін не додумався відвідати місце історичної битви. Він і поцікавився у власної матері (вченого-мікробіолога), а чи не могло дивне світіння ран солдатів бути викликано впливом бактерій Photorhabdus Luminescens. Мати відмовилася дати висновок, порекомендувавши синові самостійно досліджувати це питання. 

Білл виявився хлопцем допитливим і наполегливим, він зайнявся повноцінними дослідженнями, та ще й залучив до співпраці свого товариша Джона Кертіса.

Молодим людям вдалося довести, що саме передбачувана бактерія могла викликати світіння. Але була одна проблема – температура людського тіла занадто висока, щоб бактерії Photorhabdus Luminescens відчували себе добре. Однак допитливі зрозуміли, що поранені солдати лежали на холодній мокрій землі цілодобово, їх тіла були охолодженими.

Самі бактерії існують в симбіозі з хробаками-нематодами, дослідження поля бою показало, що подібних черв’яків на ньому більш ніж достатньо. А ще вони дійсно світяться і вбивають поруч з собою інші бактерії, що і викликало знезаражуючий ефект і сприяло затягування ран.

Студенти презентували свою роботу на науковому ярмарку Intel 2001 року, де взяли головний приз. Пізніше Джон Кертіс продовжив заняття природничими науками, а Білл Мартін зайнявся серйозним вивченням історії Сполучених Штатів.